Аудит звітності зі сталого розвитку в Україні: що зміниться для бізнесу.

Коротко

• 20 серпня 2026 року Уряд схвалив два пов'язані законопроєкти: про запровадження звітності зі сталого розвитку та про зміни до Закону про аудиторську діяльність щодо надання впевненості стосовно такої звітності.
• Законопроєкт №15538 від 21.08.2026 вносить зміни до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» — саме він запроваджує звітність зі сталого розвитку.
• Окремий законопроєкт (номер станом на публікацію не оприлюднено) змінює Закон «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» — він стосується не аудиту в класичному розумінні, а надання впевненості (assurance) щодо звітності зі сталого розвитку.
• Обидва документи — законопроєкти, схвалені Урядом і надіслані до Верховної Ради; вони ще не є чинним законом.
• За законопроєктом №15538 прямий обов'язок звітувати попередньо стосується підприємств, які одночасно мають понад 1000 працівників і чистий оборот більш як 450 млн євро — це вужче коло, ніж загальна категорія «великих підприємств» за чинним законодавством про бухоблік.
• Перший звітний рік за новими правилами — 2028-й, за умови ухвалення закону; це не остаточна дата для всіх без винятку, а орієнтир першої хвилі.
• Малі та середні підприємства прямого обов'язку звітувати наразі не отримують, але можуть відчути непрямий вплив — через запити банків, інвесторів, материнських компаній і клієнтів з ЄС.
• Звітність зі сталого розвитку охоплює екологічні, соціальні та управлінські питання (довкілля, права працівників і людини, антикорупційні заходи) — це ширше за «екологічний звіт».
• Аудит / надання впевненості щодо такої звітності перевіряє не лише текст звіту, а дані, джерела, методологію збору показників, внутрішні контролі й докази.
• Готуватися варто заздалегідь: ESG-дані зазвичай розкидані між фінансами, HR, виробництвом, закупівлями та compliance, і зібрати їх якісно за місяць неможливо.

Що саме пропонує нове регулювання

У цій темі є два пов'язані, але окремі блоки регулювання, і їх важливо не плутати:

• Запровадження звітності зі сталого розвитку — зміни до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (законопроєкт №15538 від 21.08.2026). Він визначає, хто і як готує звітність зі сталого розвитку.
• Запровадження правил незалежного підтвердження цієї звітності — зміни до Закону «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність». Він визначає, хто і як може надавати впевненість щодо вже підготовленої звітності.

Обидва законопроєкти схвалені Кабінетом Міністрів 20 серпня 2026 року й розроблені Міністерством фінансів як частина гармонізації українського законодавства з правом ЄС. Це — черговий, а не перший крок: іще у жовтні 2024 року Уряд схвалив Стратегію запровадження підприємствами звітності зі сталого розвитку (розпорядження КМУ №1015-р), яка передбачала два етапи — формування нормативної бази й перекладу стандартів у 2024–2025 роках, а тоді розробку методичних рекомендацій, запуск електронної платформи та запровадження аудиту звітності зі сталого розвитку у 2026–2030 роках. Серпневі законопроєкти 2026 року — це реалізація саме другого етапу цієї стратегії.

Що таке звітність зі сталого розвитку

Звітність зі сталого розвитку — це структурована звітність про вплив компанії на довкілля, людей і суспільство, а також про те, як фактори сталого розвитку (кліматичні, соціальні, регуляторні) впливають на саму компанію та її фінансові результати. У європейській логіці, яку переймає український законопроєкт, це не PR-текст і не презентація про благодійність, а звітність за визначеними стандартами — з конкретними даними, політиками, цілями, ризиками й показниками, які можна перевірити.

Ключовий принцип європейського підходу — подвійна суттєвість (double materiality): компанія розкриває одночасно (1) як її діяльність впливає на довкілля та суспільство, і (2) як питання сталого розвитку впливають на фінансовий стан і перспективи самої компанії. Це прямо закладено в ESRS на рівні ЄС; наскільки буквально цей принцип буде відтворено в остаточному тексті українського закону, покаже його фінальна редакція після розгляду у Верховній Раді.

Звітність зі сталого розвитку за задумом стає не окремим додатковим документом, а окремим розділом звіту про управління — тобто документа, який уже існує в українському законодавстві про бухоблік поруч із фінансовою звітністю. Це підкреслює головну ідею: ESG-дані мають бути так само перевірюваними й пов'язаними з фінансовими показниками, як і решта звітності компанії.

Теми, які охоплює звітність зі сталого розвитку, виходять далеко за межі екології: клімат, енергія, викиди, вода, відходи — це лише один блок. Інший — персонал, безпека праці, права людини, умови праці в ланцюгу постачання. Третій — управління (governance): структура правління, антикорупційні заходи, ділова етика, управління ризиками сталого розвитку. Саме тому зведення теми лише до «екологічного звіту» — поширена, але помилкова спрощена картина.

Кого це може стосуватися в Україні

За законопроєктом №15538 прямий обов'язок звітувати попередньо матимуть підприємства, які одночасно мають понад 1000 працівників і чистий оборот понад 450 млн євро. Це суттєво вужче коло, ніж чинна категорія «великих підприємств» за Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (активи понад 20 млн євро, дохід понад 40 млн євро, персонал понад 250 осіб) — тобто перша хвиля звітності зі сталого розвитку охоплює не всіх «великих» у звичному розумінні, а лише найбільших гравців ринку. Остаточне коло суб'єктів, включно з можливим подальшим розширенням на підприємства суспільного інтересу, емітентів і фінансові установи, залежить від фінального тексту закону після розгляду у Верховній Раді.

Водночас непрямий вплив набагато ширший за формальне коло зобов'язаних суб'єктів. Українські дочірні компанії міжнародних груп можуть отримувати запити на ESG-дані від материнської компанії вже зараз — незалежно від того, коли аналогічний обов'язок з'явиться безпосередньо в українському законодавстві, бо материнська компанія в ЄС може вже підпадати під вимоги CSRD. Так само банки, інвестори та великі клієнти дедалі частіше включають ESG-питання в due diligence, умови кредитування та тендерну документацію.

Коли це може запрацювати

За наявною інформацією орієнтир — 2028 рік як перший звітний рік за новими правилами, якщо закон буде ухвалено в запропонованому вигляді. Але це не остаточна дата, яку варто сприймати як гарантовану: законопроєкт №15538 станом на кінець серпня 2026 року лише опрацьовується в профільному комітеті Верховної Ради, і його текст, включно з перехідними положеннями, може змінюватися під час розгляду.

Стратегія 2024 року передбачає поетапний підхід: спершу — нормативна база, стандарти й навчання (2024–2025), потім — методичні рекомендації, електронна платформа для подання звітності і власне запровадження аудиту звітності зі сталого розвитку (2026–2030). Це узгоджується з ідеєю, що перша хвиля стосуватиметься вузького кола найбільших компаній, а розширення на ширше коло підприємств відбуватиметься поступово.

Компаніям, які вже працюють з ЄС, міжнародними групами чи банками, не варто орієнтуватися виключно на фінальний дедлайн в українському законі — материнська компанія, інвестор або банк можуть почати запитувати ESG-дані значно раніше, ніж це стане прямим законодавчим обов'язком в Україні.

Що означає аудит звітності зі сталого розвитку

У професійній термінології точніше говорити не про «аудит», а про завдання з надання впевненості щодо звітності зі сталого розвитку (assurance engagement) — це окремий вид послуги, суміжний з аудитом фінансової звітності, але не тотожний йому. Аудитор фінансової звітності перевіряє, чи достовірно складена фінансова звітність; практик з надання впевненості щодо звітності зі сталого розвитку перевіряє, чи можна покладатися на розкриту ESG-інформацію, дані, з яких вона складена, і процеси, якими компанія її формує.

У міжнародній практиці розрізняють обмежену впевненість (limited assurance) і розумну впевненість (reasonable assurance) — друга є суттєво ширшою за обсягом процедур і наближається за глибиною до аудиту фінансової звітності. У Європейському Союзі CSRD передбачає обмежену впевненість з першого звітного року для компаній у периметрі директиви, з можливим (і вже відкладеним щонайменше до 2030 року) переходом до розумної впевненості пізніше. Український законопроєкт про зміни до Закону про аудиторську діяльність станом на публікацію не конкретизує, якого саме рівня впевненості вимагатиме — це один із пунктів, які варто уточнити за фінальним текстом закону.

Що законопроєкт передбачає більш конкретно:

• Атестацію фахівців зі сталого розвитку за європейськими стандартами — тобто це не автоматичне право будь-якого чинного аудитора, а окрема кваліфікація.
• Окремий розділ Реєстру аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності — для тих, хто отримає право надавати послуги з надання впевненості щодо звітності зі сталого розвитку.
• Обов'язкове застосування міжнародних стандартів надання впевненості — природний орієнтир тут ISSA 5000 (International Standard on Sustainability Assurance), новий стандарт IAASB, який діє для завдань за періоди, що починаються з 15 грудня 2026 року або пізніше.
• Запровадження механізму контролю якості для цих спеціалізованих послуг — за аналогією з чинною системою контролю якості аудиторських послуг.

Що саме перевірятиме аудитор

Незалежно від того, чи йдеться про обмежену, чи про розумну впевненість, предмет перевірки виходить далеко за межі тексту готового звіту. Практик з надання впевненості дивиться на всю систему, яка стоїть за цифрами й твердженнями звіту.

Чому це не можна підготувати за місяць

ESG-дані рідко зберігаються в одному місці. Дані про викиди й енергію часто в експлуатаційних чи технічних підрозділах, дані про персонал і безпеку праці — в HR, дані про постачальників — у закупівлях, дані про антикорупційні процедури — у юридичному відділі й compliance, а зв'язок із фінансовими показниками — у фінансовій функції. Без єдиної методології збору ці дані неможливо звести в узгоджену, перевірювану звітність за короткий строк.

До моменту першого завдання з надання впевненості компанії потрібні: історія даних за попередні періоди (для порівняльних показників), призначені відповідальні особи, задокументована методологія розрахунку, внутрішні контролі над якістю даних, придатна IT-інфраструктура для збору й консолідації інформації та аудитний слід — можливість простежити кожен показник до первинного джерела. Побудова цього за кілька тижнів перед дедлайном практично неможлива без істотних ризиків для якості звітності.

Що бізнесу зробити зараз

1. Визначити, чи може компанія потрапити під прямий обов'язок (поріг обороту й персоналу) у першій чи наступних хвилях запровадження.
2. Перевірити, чи вже надходять запити ESG-даних від материнської компанії, банку, інвестора або великих клієнтів.
3. Призначити відповідального за звітність зі сталого розвитку в компанії.
4. Провести gap-аналіз: які дані вже збираються системно, а яких немає взагалі.
5. Визначити джерела даних у розрізі підрозділів: фінанси, HR, закупівлі, виробництво, енергетика, compliance.
6. Перевірити якість і доказовість наявних даних — чи можна простежити їх до первинних документів.
7. Підготувати задокументовану методологію збору й розрахунку ключових показників.
8. Визначити периметр звітності — які юридичні особи, майданчики й дочірні компанії входять до звіту.
9. Налаштувати внутрішні контролі над збором і затвердженням ESG-даних.
10. Провести тестове формування ключових ESG-показників — до того, як це стане обов'язковим.
11. Готуватися до майбутнього завдання з надання впевненості: зібрати докази, політики, розрахунки та визначити відповідальних осіб.
12. Не публікувати ефектний ESG-звіт без доказової бази, якщо його згодом доведеться підтверджувати незалежному практику.

Типові помилки компаній

• Сприймати звітність зі сталого розвитку як маркетинговий чи PR-звіт, а не як звітність з доказовою базою.
• Збирати ESG-дані вручну в останній момент перед дедлайном.
• Не призначати конкретну відповідальну особу за звітність зі сталого розвитку.
• Не мати задокументованої методології розрахунку показників.
• Включати показники у звіт без документальних доказів чи первинних джерел.
• Не узгоджувати ESG-дані з фінансовою звітністю тієї самої компанії.
• Не враховувати дочірні компанії та ланцюг постачання в периметрі звітності.
• Ігнорувати запити банків і міжнародних клієнтів щодо ESG-даних, бо «закон в Україні ще не діє».
• Чекати остаточного ухвалення закону, хоча материнська компанія чи банк може вимагати дані вже зараз.
• Плутати звітність зі сталого розвитку з маркетинговою презентацією про соціальну відповідальність.

Як LUCAS допомагає

LUCAS — аудиторська фірма, для якої тема звітності зі сталого розвитку є природним продовженням аудиту фінансової звітності та МСФЗ-практики. У цьому напрямі команда допомагає:

• визначити, чи й коли компанія може потрапити під вимоги звітності зі сталого розвитку — прямо чи через материнську компанію, банк або інвестора;
• провести gap-аналіз наявних ESG-даних і процесів їх збору;
• побудувати методологію збору й розрахунку ключових показників;
• оцінити готовність компанії до майбутнього завдання з надання впевненості;
• перевірити узгодженість ESG-показників із фінансовою звітністю;
• підготувати процеси, докази й відповідальних осіб до майбутнього підтвердження звітності;
• для українських підрозділів міжнародних груп — допомогти адаптувати локальні дані до вимог материнської компанії за CSRD.

Ядро цієї роботи спирається на той самий аудиторський підхід до доказовості й методології, який LUCAS застосовує в аудиті фінансової звітності. Детальніше про аудиторські послуги LUCAS — на сторінці аудиту фінансової звітності.

Часті запитання

Що таке звітність зі сталого розвитку?

Це структурована звітність про вплив компанії на довкілля, людей і суспільство, а також про те, як фактори сталого розвитку впливають на саму компанію. Вона охоплює екологічні, соціальні та управлінські питання і готується за визначеними стандартами (в ЄС — ESRS), а не у вільній формі.

Чи вже обов'язкова звітність зі сталого розвитку в Україні?

Ні. Станом на публікацію це законопроєкт, схвалений Урядом і надісланий до Верховної Ради, а не чинний закон. Обов'язок з'явиться лише після ухвалення закону і завершення перехідного періоду.

Який законопроєкт запроваджує звітність зі сталого розвитку?

Законопроєкт №15538 від 21.08.2026 — про внесення змін до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Станом на кінець серпня 2026 року він опрацьовується в профільному комітеті Верховної Ради.

Що таке CSRD?

Corporate Sustainability Reporting Directive — директива ЄС 2022/2464, яка запровадила обов'язкову звітність зі сталого розвитку для компаній у Європейському Союзі та вимоги до незалежного підтвердження такої звітності. Український законопроєкт розроблено як гармонізацію з цією директивою.

Що таке ESRS?

European Sustainability Reporting Standards — європейські стандарти звітності зі сталого розвитку, прийняті Європейською комісією і опубліковані в грудні 2023 року. Вони визначають конкретний перелік показників і структуру розкриттів, яких мають дотримуватися компанії у межах CSRD, і є орієнтиром для українського законопроєкту.

Кого може стосуватися звітність зі сталого розвитку в Україні?

За законопроєктом №15538 у першій хвилі — компанії, які одночасно мають понад 1000 працівників і чистий оборот понад 450 млн євро. Це вужче коло, ніж загальна категорія «великих підприємств». Розширення на інші категорії (ПСІ, емітенти, фінустанови) залежить від фінального тексту закону.

Чи стосуватиметься це малого бізнесу?

Прямого обов'язку для малого й середнього бізнесу законопроєкт наразі не передбачає. Але можливий непрямий вплив через запити ESG-даних від банків, інвесторів, великих клієнтів і материнських компаній, особливо якщо МСБ є постачальником компанії, що підпадає під CSRD у ЄС.

Що таке аудит звітності зі сталого розвитку?

Точніший термін — завдання з надання впевненості щодо звітності зі сталого розвитку. Це не аудит фінансової звітності, а окрема послуга: незалежна перевірка того, чи можна покладатися на розкриті ESG-дані, показники та процеси, якими компанія їх формує.

Чим assurance ESG-звітності відрізняється від аудиту фінансової звітності?

Це різні, хоч і споріднені послуги: різний предмет перевірки (ESG-дані та процеси проти фінансових показників), різні стандарти, і за задумом окрема атестація виконавця. У ЄС для ESG-звітності на першому етапі передбачена обмежена впевненість — менш глибока за обсягом процедур, ніж класичний аудит; чи буде так само в Україні, покаже фінальний текст закону, бо він поки що не конкретизує рівень впевненості.

Хто зможе підтверджувати звітність зі сталого розвитку?

За законопроєктом — суб'єкти аудиторської діяльності, які пройдуть окрему атестацію зі сталого розвитку за європейськими стандартами і будуть внесені до окремого розділу Реєстру аудиторів. Це не автоматичне право кожного чинного аудитора.

Що перевірятиме аудитор?

Не лише текст звіту, а джерела ESG-даних, методологію їх розрахунку, внутрішні контролі, повноту периметра звітності (включно з дочірніми компаніями), відповідність стандартам, зв'язок ESG-показників із фінансовою звітністю та документальні докази заявлених тверджень — щоб виключити ризик, коли звіт виглядає переконливо, але не підтверджений даними (greenwashing).

Як підготуватися до звітності зі сталого розвитку?

Почати з gap-аналізу наявних даних і процесів, призначити відповідальну особу, визначити джерела даних у кожному підрозділі, задокументувати методологію розрахунку показників і поступово вибудувати внутрішні контролі та доказову базу — до того, як це стане законодавчим обов'язком, а не після.

Висновок

Україна рухається до європейської моделі звітності зі сталого розвитку та її незалежного підтвердження — це підтверджують два законопроєкти, схвалені Урядом у серпні 2026 року, і Стратегія, затверджена ще у 2024-му. Це ще не означає негайний обов'язок для всіх компаній: станом на публікацію йдеться про законопроєкти, а не чинний закон, а перша хвиля прямого обов'язку стосується вузького кола найбільших підприємств. Але для великого бізнесу, компаній, що працюють з міжнародними групами, банками чи інвесторами з ЄС, тема вже практична сьогодні. Підготовка має починатися не з написання гарного звіту, а з даних, методології, внутрішніх контролів і доказової бази під ними — саме це, а не текст звіту, перевірятиме майбутнє завдання з надання впевненості.